У Науковій бібліотеці Національного університету ДПС України

поїздкою на Чернечу гору

завершився цикл заходів, присвячених 200 річчю від дня народження

Тараса Григоровича  Шевченка.

Про велич Тараса Шевченка в історії України написав Іван Франко такі слова:

«Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком – і вказав нові світлі шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, як десять побідних армій».

30 вересня, у Всеукраїнський день бібліотек, наш колектив відвідав Канів та вклонився Великому Кобзареві.

Щоб дійти до могили Тараса Шевченка, потрібно подолати 342 сходинки вгору. Але це було не марно. З Чернечої гори відкривається прекрасний краєвид на Дніпро.

Саме серед мальовничих пейзажів Чернечої гори, на дніпровських кручах заповідав поховати себе Тарас Шевченко:

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий

Усі разом ми відвідали оновлену експозицію музею Шевченка, художні виставки, перший народний музей Шевченка – «Тарасову світлицю»,  побували на могилі Івана Ядловського, довголітнього хранителя Шевченкового меморіалу. Півстоліття він доглядав за могилою, проводив екскурсії, частував людей чаєм з самовару та дарував дерев’яні ложки, які сам робив.

Ця поїздка об’єднала нас в одну велику сім’ю, відродила почуття патріотизму, любові до України та відновила в пам’яті яскраві моменти творчості Шевченка. На Чернечій горі ми по черзі читали рядки улюблених і таких злободенних творів поета,  та бажали один одному дожити до часу здійснення Шевченкових ідеалів свободи і любові, коли справді нарешті

… «на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі…»